ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

18.12.2019 р.

Справа N 688/2479/16-ц

 

Провадження N 14-447цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача - Гудими Д. А., суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою позивача (представник - П. І. П.) на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року, ухвалене суддею Янішевською О. С., й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі Талалай О. І., Корніюк А. П. і П'єнти І. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 15 червня 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України 11667,15 грн. з яких: реальні збитки - 4633,35 грн. упущену вигоду - 1378 грн відшкодування моральної шкоди - 5793,80 грн.

2. Мотивував позовну заяву такими обставинами:

2.1. 13 листопада 2015 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області постановив у справі N 688/4133/15-к ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви позивача про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

2.2. 22 січня 2016 року Апеляційний суд Хмельницької області постановив ухвалу, якою скасував ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2015 року та закрив провадження у справі за заявою позивача про умовно-дострокове звільнення.

2.3. Під час розгляду заяви позивача суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області допустила низку процесуальних порушень, зокрема, безпідставно відхилила клопотання позивача про долучення до матеріалів справи N 688/4133/15-к доказів, які позитивно характеризували його за останні 5 років, і долучила до матеріалів справи надані прокурором неналежні докази.

2.4. Суддя не взяла до уваги, що прокурор належно не обґрунтував заперечення проти задоволення клопотання позивача про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

2.5. Внаслідок протиправних дій Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області позивачу були завдані матеріальні збитки на суму 2979,35 грн. з яких: 500 грн - витрати на переміщення автобусом у напрямку Шепетівка-Хмельницький; 307,63 грн - вартість послуг адвоката; 1102,40 грн - витрати на відрядження; 412 грн - витрати на залучення третіх осіб; 194,15 грн - вартість листування із судом; 403,17 грн - сума коштів, відрахована із заробітної плати позивача до Державного бюджету України в період з 13 листопада 2015 року до 26 січня 2016 року включно.

2.6. Під час розгляду справи N 688/2479/16-ц позивач зазнав матеріальних збитків на суму 1654 грн. з яких: 128 грн - витрати на проїзд; 1087 грн - витрати на правову допомогу; 321 грн - вартість допомоги правового помічника та витрати останнього за відрив від звичайних занять; 228 грн - частина заробітної плати, втрачена позивачем внаслідок участі у судових засіданнях; 96 грн - втрати за відрив від звичайних занять; 7,5 грн - витрати на листування; 118 грн - витрати, понесені свідком позивача.

2.7. Позивачу була завдана моральна шкода в розмірі 5793,80 грн., зумовлена протиправними діями Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, які спричинили у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я.

2.8. Унаслідок ухвалення Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області незаконного рішення позивачу штучно та необґрунтовано продовжили строк погашення судимості на два місяці, чим завдали упущену вигоду в розмірі 1378 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 22 червня 2016 року Апеляційний суд Хмельницької області постановив ухвалу, якою визначив підсудність справи N 688/2479/16-ц Ізяславському районному суду Хмельницької області.

4. 31 жовтня 2016 року Ізяславський районний суд Хмельницької області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково: стягнув з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 403,17 грн і моральної шкоди у розмірі 3445 грн., у задоволенні інших позовних вимог - відмовив.

5. Мотивував рішення такими обставинами:

5.1. Унаслідок ухвалення Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області 13 листопада 2015 року незаконного рішення, скасованого ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2016 року, позивач безпідставно продовжував відбувати покарання у вигляді виправних робіт, внаслідок чого з його заробітної плати утримали 403,17 грн. Завдану матеріальну шкоду треба відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

5.2. Обґрунтованими є вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 3445 грн., враховуючи мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законодавством на час розгляду справи, та період, протягом якого із заробітної плати позивача проводили необґрунтовані відрахування.

5.3. Понесені позивачем витрати на відрядження, залучення третіх осіб, листування із судами та допомогу правового помічника не належать до судових витрат, а тому їх не можна відшкодувати.

5.4. Позивач і його представник не надали суду докази для підтвердження витрат, пов'язаних із розглядом справи, а тому відсутні підстави для їх відшкодування.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 24 січня 2017 року Апеляційний суд Хмельницької області постановив ухвалу, якою скасував рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року та закрив провадження у справі.

7. Мотивував ухвалу так:

7.1. У позивача з судом-відповідачем не виникли правовідносини, на які поширюється юрисдикція судів, оскільки предметом позову є оскарження процесуальних дій судді та суду, вчинених під час здійснення правосуддя.

7.2. Виключне право перевірки законності й обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів і заяв з таким предметом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року N 8 "Про незалежність судової влади").

7.3. Судді, беручи участь у розгляді цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ і справ про адміністративні правопорушення, не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів треба розглядати відповідно до процесуального законодавства (див. постанову Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів").

7.4. Рішення та дії суду, пов'язані зі здійсненням правосуддя, зокрема з підготовкою, розглядом справ у судах, можна оскаржувати у порядку, передбаченому процесуальними законами; оскарження дій суду поза межами встановленого процесуальним законом порядку та стягнення з нього моральної шкоди порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

7.5. Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) чи інші закони України не передбачають можливість розгляду судом позовних вимог незалежно від їх формулювання та змісту, зокрема позовів, предметом яких фактично є оскарження процесуальних дій суду, пов'язаних із розглядом справи, починаючи зі стадії відкриття провадження у справі, та переглядом судових рішень і їх виконанням.

7.6. Частина шоста статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) застосовується у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя.

7.7. Питання про розподіл судових витрат, понесених у кримінальній справі, вирішується за правилами Кримінального процесуального кодексу України ( N 4651-VI) (далі - КПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 14 лютого 2017 року позивач через свого представника звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить: змінити рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року в частині "збільшення частковості задоволення позовних вимог позивача" на суму 1410,03 грн. скасувати ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року; стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 1813,02 грн матеріальної шкоди та 3445 грн відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 1 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував ухвалу тим, що позивач оскаржує ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Мотивує касаційну скаргу так:

10.1. Відповідно до приписів статей 1167, 1173 - 1175 ЦК України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

10.2. Частина одинадцята статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII) визначає, що за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах і в порядку, встановленому законом. Тому саме суд у цивільному процесі має встановити, чи є претензії незадоволеної сторони справедливими і такими, які слід задовольнити, а не позбавляти постраждалих від професійної помилки судді права на встановлення цього факту та на справедливу грошову компенсацію.

10.3. Треба застосувати висновки Вінницького апеляційного адміністративного суду, сформульовані в ухвалі від 29 березня 2016 року у справі N 822/138/16 за позовом позивача до судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Стаднічук Наталії Леонідівни про визнання її дій такими, що порушують права громадянина.

10.4. Апеляційний суд прийняв до розгляду апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, незважаючи на те, що остання не сплатила судовий збір за її подання.

10.5. Державна казначейська служба України є належним відповідачем у справах про відшкодування збитків, завданих незаконним рішенням органу державної влади. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду України, сформульованим у постанові від 2 грудня 2015 року у справі N 6-2203цс15 (Постанова N 6-2203цс15).

11. 27 грудня 2017 року позивач подав заяву "про приєднання до касаційної скарги представника позивача від 13 лютого 2017 року...", в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Мотивував заяву так:

11.1. Необґрунтованими є висновки апеляційного суду про те, що позивач оскаржує процесуальні дії судді, вчинені під час розгляду справи N 688/4133/15-к; ті дії позивач оскаржив шляхом подання у вказаній справі апеляційної скарги на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2015 року.

11.2. Оскільки відсутнє кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, позивач не може стягнути понесені ним судові витрати за правилами КПК України ( N 4651-VI), як про це помилково зазначив апеляційний суд.

(2) Позиції інших учасників справи

12. Відповідачі позицію щодо касаційної скарги не висловили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

13. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

14. ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Аналогічний припис є у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

15. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

16. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

16.1. 14 липня 2014 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області виніс вирок у справі N 688/833/14-к, яким засудив позивача за частиною третьою статті 27, частиною другою статті 15 та частиною другою статті 411 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 4 років позбавлення волі.

16.2. 17 лютого 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою змінив вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2014 року в частині призначеного покарання, зменшивши його до 3 років позбавлення волі.

16.3. 10 квітня 2015 року Менський районний суд Чернігівської області постановив ухвалу, якою на підставі статті 6 Закону України "Про амністію у 2014 році" (Закон N 1185-VII) зменшив наполовину невідбуту частину призначеного позивачу покарання.

16.4. 10 серпня 2015 року Менський районний суд Чернігівської області постановив ухвалу, якою з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 серпня 2015 року про виправлення арифметичної помилки, замінив невідбуту частину призначеного позивачу покарання тривалістю 9 місяців і 7 днів позбавлення волі виправними роботами з відрахуванням щомісяця в дохід держави 10 % заробітку.

16.5. 18 серпня 2015 року позивача звільнили з місць позбавлення волі, а 19 серпня 2015 року позивач став на облік у Шепетівському МРП КВІ УДПтС України.

16.6. 2 жовтня 2015 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу, якою зарахував позивачу в строк відбування більш м'якого покарання, визначеного ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 10 серпня 2015 року, 24 виправні дні за період відбування покарання у виді позбавлення волі з 10 по 18 серпня 2015 року.

16.7. Позивач відбував покарання у виді виправних робіт у Приватному підприємстві "Сіліцея", що, зокрема, підтверджує довідка цього підприємства від 10 червня 2016 року N 34. Згідно з цією довідкою за період з 13 листопада 2015 року до 26 січня 2016 року включно із заробітної плати позивача утримані та перераховані на користь держави в особі Шепетівського Управління Державної казначейської служби України Хмельницької області 403,17 грн.

16.8. 6 листопада 2015 року позивач звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до статті 81 КК України, обґрунтовуючи тим, що з моменту, як він став на облік у Шепетівському МРП КВІ УДПтС України, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів власне виправлення.

16.9. 13 листопада 2015 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу у справі N 688/4133/15-к, якою відмовив у задоволенні заяви позивача про умовно-дострокове звільнення через те, що позивач не відбув необхідної частини строку покарання, після відбуття якої можливе застосування умовно-дострокового звільнення.

16.10. 22 січня 2016 року Апеляційний суд Хмельницької області постановив ухвалу, якою скасував ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2015 року через неправильне тлумачення закону України про кримінальну відповідальність, яке суперечить його точному змісту; провадження в справі за цією заявою позивача закрив, оскільки згідно з ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2016 року позивач визнаний таким, що відбув покарання.

17. 13 січня 2016 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу у справі N 688/45/16-к за заявою позивача про перерахунок строку попереднього ув'язнення та звільнення від відбування покарання. Відповідно до цієї ухвали суд взяв до уваги, що строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим позивачем, перевищує призначене йому покарання. А тому останнього слід вважати таким, що відбув призначене вироком суду покарання.

(1.1) Щодо юрисдикції суду за вимогою про відшкодування судом збитків і моральної шкоди

18. Предметом позову у цій справі є відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої позивачеві судом внаслідок постановлення у справі N 688/4133/15-к ухвали, яку надалі скасував суд апеляційної інстанції.

19. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду, вчинених під час розгляду ним справи, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи. І хоча позивач не заявляє вимогу про визнання протиправними дій суду-відповідача, вважаючи таку протиправність підставою позову, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вирішення заявленої до суду-відповідача вимоги про відшкодування ним збитків і моральної шкоди, завданих протиправними, на думку позивача, діями судді у кримінальному провадженні, передбачатиме оцінку таких дій, що є втручанням у здійснення правосуддя судом-відповідачем (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 61 її постанови від 21 листопада 2018 року у справі N 757/43355/16-ц і в пункті 22 постанови від 21 серпня 2019 року у справі N 761/35803/16-ц (Постанова N 14-316цс19, 761/35803/16-ц)).

20. За змістом частин першої (Закон N 1402-VIII) та третьої статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII), здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу; втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

21. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). (див., наприклад, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 21 листопада 2018 року у справі N 757/43355/16-ц (пункти 62-65), від 13 березня 2019 року у справі N 462/32/17, від 20 березня 2019 року у справі N 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі N 761/35803/16-ц (пункт 24-26) (Постанова N 14-316цс19, 761/35803/16-ц)).

22. Засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави пункт 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року).

23. Беручи до уваги принцип незалежності суду, i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) має бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов'язків навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку N 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

24. Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27 березня 2019 року у справі N 711/2652/17). Якщо на підставі рішення суду за таким позовом держава мала виплатити стороні відшкодування через помилку, допущену у здійсненні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання позову (див. також: пункт 37 Висновку N 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі N 636/5534/15).

25. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

26. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

27. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 38 ЦПК України у вказаній редакції). Близькі за змістом приписи є у частині другій статті 48 і в частині четвертій статті 58 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

28. Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (див. також пункт 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі N 5023/10655/11, пункт 33 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі від 21 серпня 2019 року у справі N 761/35803/16-ц (Постанова N 14-316цс19, 761/35803/16-ц)). Суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовом про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя.

29. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суди не можуть бути відповідачами у справах за позовами про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду під час здійснення правосуддя, необґрунтованими є доводи касаційної скарги про необхідність розгляду цього спору в частині вимог до суду за правилами цивільного судочинства.

30. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що спір в частині вимог до суду не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, і звертає увагу на те, що приписи "суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, передбачає аналогічний припис), "суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з вказаної дати) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі N 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 20 березня 2019 року у справі N 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі N 761/35803/16-ц (Постанова N 14-316цс19, 761/35803/16-ц) (пункт 36 (Постанова N 14-316цс19, 761/35803/16-ц))).

31. Вказані висновки узгоджуються з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, сформульованими в адміністративній справі N 822/138/16 за позовом позивача до судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Стаднічук Н. Л. про визнання неправомірними її дій, вчинених під час розгляду кримінальної справи N 688/4133/15-к, що мали наслідком постановлення цим судом ухвали від 13 листопада 2015 року.

(1.2) Щодо юрисдикції суду за вимогою про відшкодування Державним казначейством України збитків і моральної шкоди

32. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач у справі N 688/2479/16-ц вважає відповідачем за його вимогою про відшкодування шкоди, завданої, на його думку, Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області, не тільки цей суд, але й Державну казначейську службу України.

33. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

34. Велика Палата Верховного Суду вже доходила висновку, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України (див. пункт 68 постанови від 21 листопада 2018 року у справі N 757/43355/16-ц).

35. Вказана стаття регламентує відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

36. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).

37. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду слід застосовувати частину шосту статті 1176 ЦК України, згідно з якою така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України) (див. висновки Верховного Суду України, викладений у постановах від 22 червня 2017 року в справі N 6-501цс17 (Постанова N 6-501цс17), від 25 травня 2016 року у справі N 6-440цс16; пункт 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 920/715/17).

38. Отже, в частині вимоги позивача до Державної казначейської служби України законність ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2015 року у справі N 688/4133/15-к про відмову у задоволенні заяви позивача про умовно-дострокове звільнення не є об'єктом перевірки. Законність цієї ухвали 22 січня 2016 року вже перевірив Апеляційний суд Хмельницької області. Натомість, у справі N 688/2479/16-ц суди мають встановити наявність або відсутність визначених статтею 1176 ЦК України та Законом N 266/94-вр підстав для відшкодування позивачеві з боку держави в особі Державної казначейської служби України шкоди.

39. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що, заявивши до Державної казначейської служби України вимогу про відшкодування шкоди, позивач оскаржив процесуальні дії судді та суду під час здійснення правосуддя. Тому необґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що заявлену до Державної казначейської служби України вимогу позивача про відшкодування збитків і моральної шкоди, не можна розглядати за правилами цивільного судочинства.

(1.3) Щодо юрисдикції суду за вимогою про відшкодування Державним казначейством України витрат, пов'язаних із розглядом кримінальної та цивільної справ

40. У позовній заяві позивач вказав, що під час розгляду кримінальної справи N 688/4133/15-к зазнав витрат на суму 2576,18 грн. зокрема на залучення свідків, доїзд до суду, відрядження, листування із судами та на правову допомогу.

41. За статтею 118 КПК України ( N 4651-VI) до процесуальних витрат належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрати, пов'язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів.

42. Порядок розподілу процесуальних витрат, понесених у кримінальній справі врегульований у статті 124 КПК України ( N 4651-VI). Згідно з частиною першою цієї статті у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

43. Отже, за наявності обвинувального вироку суду відшкодувати понесені у кримінальній справі процесуальні витрати може собі потерпілий, а тягар відшкодування таких витрат покладається на обвинуваченого, окрім як у випадку відсутності в останнього коштів, достатніх для відповідного відшкодування.

44. Механізм повернення обвинуваченому витрат, пов'язаних з розглядом кримінальної справи, чинний КПК України ( N 4651-VI) не передбачає. Проте такі витрати можуть бути повернуті на підставі пунктів 3 і 4 частини першої статті 3 Закону N 266/94-вр у випадках, передбачених цим законом. Тому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що вимогу позивача про відшкодування йому витрат, понесених у кримінальному провадженні під час розгляду заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, треба розглядати за правилами КПК України ( N 4651-VI). Вимога позивача у цій частині теж слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

45. Щодо витрат позивача, пов'язаних із розглядом справи N 688/2479/16-ц, то такі витрати не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду цивільної справи, суд вирішує у встановленому процесуальним законом порядку за правилами цивільного судочинства за результатами розгляду відповідного позову.

(1.4) Щодо інших доводів касаційної скарги

46. Довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтованого відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України без сплати судового збору є явно необґрунтованим, оскільки його спростовує наявний у матеріалах справи оригінал платіжного доручення від 23 грудня 2016 року N 1666 (а. с. 115), наданий цим відповідачем на виконання ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2016 року (а. с. 100) про залишення апеляційної скарги без руху.

47. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції може переглянути рішення суду першої інстанції щодо суті спору лише після апеляційного перегляду такого рішення. У справі N 688/2479/16-ц такий апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції не відбувся через закриття апеляційним судом провадження у справі. Тому не можна задовольнити вимогу касаційної скарги змінити рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року "в частині збільшення частковості задоволення позовних вимог".

(1.5) Щодо заяви позивача від 27 грудня 2017 року

48. 27 грудня 2017 року позивач звернувся із заявою "щодо приєднання до касаційної скарги представника позивача від 13 лютого 2017 року, яка подана на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року по цивільній справі N 688/2479/16-ц (в порядку статті 397 ЦПК України)".

49. Згідно з частиною першою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

50. З огляду на вказане подана представником від імені позивача касаційна скарга вважається поданою позивачем, а тому застосування інституту приєднання до касаційної скарги (частина перша статті 397 ЦПК України) у цьому випадку є неможливим.

51. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вимоги касаційної скарги, а також заяви від 27 грудня 2017 року відрізняються: у касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції, а у заяві від 27 грудня 2017 року - просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Тобто, у заяві від 27 грудня 2017 року позивач змінив вимоги його касаційної скарги.

52. Згідно з частиною першою статті 330 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

53. Відповідно до статті 325 ЦПК України у вказаній редакції строк на подання касаційної скарги становив двадцять днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. Остання набирала законної сили з моменту її проголошення (стаття 319 ЦПК України у зазначеній редакції).

54. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року та на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року у лютому 2017 року, а заяву, в якій змінив вимоги касаційної скарги, - у грудні 2017 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

55. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення із заявою від 27 грудня 2017 року).

56. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду залишає заяву від 27 грудня 2017 року без розгляду.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1); скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2).

58. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

59. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

60. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

61. З огляду на надану оцінку аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду вважає, що, закривши провадження у справі в частині вимог до Державної казначейської служби України, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права. Тому ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року в частині закриття провадження до вказаного відповідача слід скасувати, а справу в цій частині передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду; в іншій частині ухвалу апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись частиною першою статті 400, пунктами 1 і 2 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, частинами четвертою та шостою статті 411, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду постановила:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України скасувати, а справу в цій частині направити до Хмельницького апеляційного суду для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Суддя-доповідач

Д. А. Гудима

Судді:

Н. О. Антонюк

 

Т. О. Анцупова

 

С. В. Бакуліна

 

В. В. Британчук

 

Ю. Л. Власов

 

М. І. Гриців

 

Ж. М. Єленіна

 

О. С. Золотніков

 

О. Р. Кібенко

 

В. С. Князєв

 

Л. М. Лобойко

 

Н. П. Лященко

 

О. Б. Прокопенко

 

Л. І. Рогач

 

О. С. Ткачук

 

В. Ю. Уркевич

 

О. Г. Яновська


 
Copyright © 2006-2019 epicentre.com.ua. All rights reserved.